Канада вплинула на американську незалежність у 1776 році

• Пояснюється, як події 1775 року в Канаді вплинули на розвиток у 1776 році та на ширший імперський контекст революції.
• Описано листи Континентальних конгресів до мешканців Квебеку та подальший перехід до військових дій, включно із походом на Монреаль і загибеллю Річарда Монтгомері 31 грудня 1775 року.
• Зазначено, що провал атаки на Квебек і втрата підтримки в Канаді збіглися з поширенням ідей незалежності, зокрема через публікації Томаса Пейна, та сприяли Декларації незалежності.

Декларація незалежності США має глибокі корені в Канаді, йдеться в матеріалі про події американської революції. Автор зазначає, що зрозуміти розвиток подій у 1776 році неможливо без ширшого імперського контексту та того, що відбувалося в 1775 році, коли революція «пройшла через Канаду».

У 1775 році Британія мала в Північній Америці значно більше територій, ніж 13 колоній, що повстали. Частина з них розташовувалася в Канаді та в районі Великих Карибів, включно зі Східною і Західною Флоридою. У 1760-х роках низка цих територій стала номінально британською після перемог у Семирічній війні 1756-1763.

Наприкінці 1759 року британці здобули перемогу над французами в битві на Плейнз-оф-Авраам біля міста Квебек, що забезпечило перехід цієї провінції під контроль Британії та отримання низки французьких фортів у внутрішніх районах. У 1763 році, за Паризьким договором, Квебек офіційно увійшов до Британської імперії.

Ключовим етапом стала Квебекська акт 1774 року, яка дозволяла практику католицизму та передбачала змінене французьке право в Канаді. У колоніях на півдні цей крок викликав підозри, зокрема серед протестантів Нової Англії.

У 1775 році «Друзі свободи» в 13 колоніях сподівалися, що Канада «завершить союз 14 провінцій». Перша Континентальна конгресна рада звернулася до мешканців Квебеку, зокрема французького походження, із запрошенням приєднатися до нового національного проєкту. У листі визнавали відмінності в релігії, але висловлювали впевненість, що «трансцендентна природа свободи» здатна подолати ці розбіжності. Лист переклали французькою і розіслали тисячу копій для поширення в Канаді.

На тлі цих подій 1 травня 1775 року, у день набрання чинності Квебекським актом, в Монреалі було пошкоджено мармурову статую короля Георга III. У матеріалі також зазначено, що Другий Континентальний конгрес продовжив спроби переконати французьких канадців і надіслав ще один лист, підписаний Жаном Гансом.

Наприкінці 1775 року до листування додалася сила. У вересні 1775 року Джордж Вашингтон назвав Квебек «легкою здобиччю» і доручив завоювання Канади ірландцю за походженням генералу Річарду Монтгомері. Наприкінці листопада його війська взяли Монреаль, а наступним кроком мало стати об’єднання сил у Квебеку для взяття міста та всієї провінції.

У грудні облога Квебеку ускладнювалася погодними умовами: після закінчення строків служби 31 грудня керівництво Континентальної армії пішло вперед у нічні умови під час хуртовини. У матеріалі сказано, що навіть Монтгомері турбувався за стан своїх людей, які були «напівголодні й напівроздягнені». 31 грудня 1775 року Монтгомері загинув у перші години, а його солдати залишилися вести бій самотужки.

Атака на Квебек, за описом, обернулася невдачею через холод, нестачу припасів і поширення віспи серед виснажених від голоду військових. Це, як зазначається, спричинило розчарування та відвернуло канадців від справи. Подальші дипломатичні спроби, які очолював хворий дипломат і мислитель Бенджамін Франклін, також не дали результату.

У січні 1776 року звістка про поразку шокувала колоністів. Загибель Монтгомері викликала хвилю підтримки, а жителі Меріленду назвали на його честь округ Montgomery County. У тому ж місяці в Філадельфії англомовний друкар опублікував трактат, частину прибутку з якого спрямовували «на рукавиці для солдатів, що йдуть до Квебеку». У матеріалі це пов’язують із бестселером Томаса Пейна «Common Sense».

У матеріалі стверджується, що смерть Монтгомері в Канаді підштовхнула багатьох американців погодитися з Пейном щодо правильності незалежності. У лютому він опублікував діалог між привидом Монтгомері та американцем, де обговорювали незалежність. Пізніше зазначається, що втрата в Канаді стала чинником, який сприяв ухваленню Декларації незалежності, створеної з огляду на союзників на кшталт Франції та Іспанії.

Щоб отримати потрібну допомогу, новостворені Сполучені Штати Америки мали стати незалежною державою. У матеріалі підкреслюється, що підтримка з боку Франції та Іспанії у вигляді фінансів, зброї та згодом військових ресурсів стала важливою для переходу від поразки до перемоги, а імпульс, що привів до Декларації незалежності, прийшов частково з Канади.

Статтю підготовлено Сара М.С. Пірсалл, професоркою історії в Університеті Джонса Гопкінса. Публікація була вперше опублікована The Conversation і перевидана за ліцензією Creative Commons.

Теги: Дослідження/Європа/Політика